З 22 по 29 червня в рамках українсько-німецької співпраці у сфері охорони природи на період 2012-2014 р.р. відбулося ряд засідань робочої групи на тему «Розвиток потенціалу природоохоронної території та її управління в Україні» за участю фахівців Міністерства екології та природних ресурсів України, директорів парків та заповідників, а також представників науки. Учасники засідання мали змогу як теоретично, так і практично ознайомитися з менеджментом охоронних територій Німеччини.
Перший візит було зроблено до адміністрації біосферного резервату «Шпревальд» (Люббенау), що належить до федеральної землі Бранденбург, що багата річковими каналами і заплавними луками. Ландшафт був сформований під час льодовикового періоду. Тут зростають вільхові та соснові ліси. Шпревальд відомий своєю традиційною іригаційною системою, яка складається з більш ніж 300 невеликих каналі загальною довжиною 1550 км.
В 1991 році Шпревальд був включений до природної спадщини ЮНЕСКО. Площа його складає 47 тис. га. Тут існує близько 18000 видів рослин і тварин. Основна принада для туристів - плавання по каналах Шпревальда на човні. Вздовж водних маршрутів розміщені будиночки цікавої архітектури. Тут можна призупинитися, щоб придбати сувеніри. Ще однією особливістю цієї території є вирощування огірків та хріну. Мариновані огірки – фірмовий продукт Шпревальда.
Щорічно територію біорезервату відвідує біля 2,5 млн. чоловік. Потік туристів дозволив створити тут додатково 250 робочих місць. А земля Бранденбург отримує від резервату щорічно 9 млн. Євро. Оскільки Шпревальд розміщений на відстані 100 км від Берліна, то багато відвідувачів приїжджають сюди на одноденний відпочинок.
Далі делегація відвідала колишній полігон Ліберозе, де перебували радянські танкові війська відповідно до так званого Варшавського договору 1955 р.. Вісім країн-учасниць зобов'язувались утримуватись в своїх міжнародних відносинах від загрози застосування сили, а у випадку збройного нападу на будь-кого з них допомагати всіма засобами, які вони вважають необхідними, включаючи застосування збройних сил. Після об’єднання Німеччини та розпаду СРСР у 1991 р. Договір припинив своє існування, а отже і радянські війська були виведені з цієї території. В даний час природа тут самовідновлюється. І тільки науковці проводять спостереження за біотою, ведуть облік фауни тощо.
Наступним об’єктом для відвідування став Національний парк «Унтерес-Одерталь», що займає територію в 10500 га. Парк був заснований в 1995 році з метою захисту рідкісного річкового ландшафту в долині Нижнього Одеру. Національний парк Унтерес-Одерталь розтягнувся на 60 км вздовж польського кордону. Територія знаходиться під дією сильних вітрів, що приходять зі сторони Балтійського моря. Тому рівень води в р. Одер може підніматися або опускатися до 1 м.
Ширина парку становить 3 км. В період весняної повені вся територія парку заповнюється талою водою. До літа тут залишаються невеликі озерця і цілий лабіринт водних каналів серед заливних лугів.
Це місце стало домівкою для численних зграй птахів. У парку налічується близько 100000 гусей, качок і лебедів. Крім цього, в парку можна побачити чайок і турухтанів. А тутешні популяції деркача і верткої очеретянки – предмет інтересу всього науково-біологічного світу Німеччини. Тут, на площі 5 тис. га, знаходяться водно-болотні угіддя, що занесені в перелік міжнародних угідь Рамсарської Конвенції.
Перша зупинка – еколого-освітній центр парку. Тут зроблено все для того, щоб почерпнути максимум інформації про природні комплекси. Практичні заняття проводяться для дітей щонайменше тридцяти шкіл. Тут за допомогою інтерактивних методів можна вивчити видовий склад орнітофауни, за допомогою мікроскопів розглянути представників гідробіонтів. Цікаві фільми, стенди, фотовиставки, колекції – тут все, що допоможе пізнати багатство цього краю в цікавий спосіб. Поряд дооснащується окреме приміщення для сучасних досліджень учнями об’єктів живої і неживої природи.
Іншою цікавою атракцією є спостереження за водною фауною зі спостережної вежі висотою 18 м. Вона збудована нещодавно і відкриває чудові краєвиди та справжню гармонію ландшафту. Тут – міграційний коридор для численної орнітофауни. Споглядання цієї краси з вежі ніяк не заважає відпочинку водоплавних птахів.
На третій день делегація відвідала Національний парк «Мюриц». Адміністрація парку знаходиться в колишньому замку королеви Луїзи. Тут міститься виставка зала, що розповідає про життя та часи правліня дружини пруського короля.
Мюриц (нім. Müritz, слов'янською morcze - "маленьке море") - озеро, розташоване в Мекленбурзі. Мюриц є найбільшим озером, що цілком лежить в межах Німеччини. Озеро виникло в ході останнього льодовикового періоду. Територія національного парку, створеного 1990 року, займає площу 318 км², на 72% його територія покрита лісами, на 13% – озерами, 8% складають болота і решта - луки та пасовиська. Ландшафт сформувався 15 000 років тому в останній льодовиковий період.
Всього в парку знаходиться понад 100 озер і незліченна кількість ставків. Тому ці місця називають країною тисячі озер. Тут знаходяться головним чином очеретяні зарості і лісові болота. Поруч з озером знаходяться величезні соснові ліси та зустрічаються букові старовірові ліси, що входять до природної спадщини ЮНЕСКО.
Протяжність пішохідних доріжок на території національного парку вражає – 650 кілометрів. Національний парк «Мюриц», насамперед, є місцем гніздування рідкісних видів великих птахів. Цим він приваблює натуралістів і орнітологів-аматорів. Тут можна зустріти 250 видів птахів.
У східній частині національного парку обладнані спеціальні вишки для спостереження за дикими тваринами. Також адміністрація національного парку організовує тематичні екскурсії. Можна прогулятися на байдарці або на теплоході по річках і озерах. Це один з кращих способів познайомитися з місцевими мальовничими ландшафтами. Є можливість проїхатися велосипедом або прогулятися пішки. Вздовж маршрутів є інформаційні стенди з мапами.
Ми відвідали туристичну стежку під назвою «Відчуй ліс». Стежка проходить в букових старовікових лісах і завершується невеличким поселенням з п’яти осіб під назвою Серран та з цікавим інформаційним центром. Добратися сюди можна і на велосипеді. В рік кількість відвідувачів парку становить від 0,5 до 1 млн.
Для дітей організовується лісова школа. Тут учні живуть 5-7 днів та вивчають природу під час походів.
Ще два цікаві об’єкти парку, що відвідала українська делегація – заповідна зона з сосновими лісами, що зростають на місці колишнього полігону, та зона відпочинку біля озера.
Особливим місцем для відпочинку та наукового туризму є острів Вільм площею 94 га. Тут знаходиться Міжнародна академія охорони природи. Професор доктор Кнапп ознайомив учасників зустрічі з системою природоохоронних територій Німеччини, з європейськими нормами та стандартами у сфері охорони природи. Щорічно тут проводиться 70-80 семінарів. Щоденно острів приймає не менше 30 туристів, а в день «відкритих дверей» – 500-600 осіб. Це – улюблене місце відпочинку і для школярів.
Після теоретичних основ професор організував огляд острова з його природними багатствами.
В другій половині дня відвідали національний парк «Ясмунд». Сюди не потрапиш на авто. Тут організовано спеціальний маршрутний автобус. Це – найменший парк в Німеччині. Його площа – 3 га. Особливою принадою є крейдяні схили висотою до 118 м, що височать над балтійським морем, що просто вражають своєю красою. Тут скрізь облаштовано оглядові площадки та зручні сходи з перилами. Еко-туристичний візит центр також вражає як ззовні, так і з середини. Газони розміщені прямо на даху. Всередині є можливість пройти вниз до самого підніжжя скал, або ж подивитися чудовий фільм у 3D-форматі, а також оглянути виставкову експозицію та придбати сувеніри.
В цілому, основний девіз природоохоронних територій у Німеччині - не втручатися в природу, а дати їй можливість самовідновлюватися.
Особливу подяку хочеться висловити Федеральній Агенції з охорони природи в Німеччині в особі Генріха Шмаудера за насичену та пізнавальну програму, за чудово облаштовані умови проживання, а також кожному учаснику зустрічі зокрема за плідні дискусії та обмін досвідом, за цікаві ідеї для подальшої співпраці та дружню атмосферу.
Марта Корчемлюк, Карпатський національний природний парк