LOGOGlobal top100 badge

images/panorama/pan1_5.jpg
images/panorama/pan1_1.jpg
images/panorama/pan1_2.jpg
images/panorama/pan1_3.jpg
images/panorama/pan1_4.jpg
Фільтр
  • Вже котрий рік поспіль в Карпатському регіоні природа тішить нас аномально ранньою весною. Пригріта сонцем земля вже вкривається зеленню і вогниками перших ніжних квітів. На відкритих ділянках виділяються своєю тендітністю блакитні проліски, білосніжні підсніжники, фіолетові крокуси, медунки та інші первоцвіти. Цвітіння – відповідальна пора в житті цих рослин і час великої уваги до них, як до перших вісників весни. Різноманітність форм, багатство фарб та ароматів, на жаль, стало джерелом смертельної небезпеки для первоцвітів.

    Проблемою збереження первоцвітів переймаються не тільки працівники Карпатського національного природного парку, а й вчителі, вихователі, учні  та вихованці дошкільних навчальних закладів та шкіл Яремчанського міського відділу освіти. Так, 25 лютого у ДНЗ «Гірський струмочок» та молодших класах Яремчанської ЗОШ №1 працівники відділу пропаганди екологічної освіти КНПП провели цикл бесід на тему: «Не рви, дитино, квіточку, не треба!». Проблему збереження первоцвітів розкрили використовуючи відео, мультимедійну презентацію, легенди, поезію та народну творчість. Кожен з учасників заходу мав змогу не тільки відчути себе тендітною квіткою, яку треба зберегти, а й зрозумів свою спроможність захистити і примножити ці тендітні первістки оновленої землі для прийдешніх поколінь.

  • Волонтери Корпусу Миру США в Україні Деніс та Джон Капеллі, котрі працюють в яремчанській громаді за проектом "Розвиток громад", мали можливість ознайомитися з особливостями гуцульської сакральної архітектури та гуцульськими звичаями та традиціями, відвідавши етнопізнавальний маршрут "Гуцульщина сакральна" та Музей звичаєвої символіки Гуцульщини.

    Етномаршрут "Гуцульщина сакральна" знайомить відвідувачів з духовною скарбницею Яремчанщини. Маршрут включає відвідування дерев’яних церков, так званої гуцульської школи народного будівництва та інших визначних духовних пам’яток, які приваблюють туристів своєю автентикою та молитовним духом.

    Дерев'яна церква є своєрідним феноменом самобутньої гуцульської культури. Сьогодні вона викликає велике зацікавлення серед туристів з різних куточків світу. Гуцульське сакральне будівництво втілює вікову віру гуцулів, позначену досвідом предків та історичних подій, а також все багатство людської духовності...

    На території Яремчанщини збереглися церкви XVII-XX століть, збудовані у традиційних формах гуцульської школи, для якої характерні хрещаті  в плані одноверхі, інколи триверхі дерев’яні церкви. У них найяскравіше відображені естетичні чуття нашого народу, його світосприйняття і технічна майстерність.

    Кожна з церков має свою цікаву історію та вирізняється окремими архітектурними особливостями. Ці гуцульські церкви є пам'ятками архітектури національного та місцевого значення. Екскурсія по кожному об'єкту розповідає не лише про релігійне життя гуцулів, але й знайомить відвідувача з народними ремеслами, фольклором на Гуцульщині, розкриває видатні постаті цього краю. Варто відзначити, що кожна церква, незважаючи на спільні риси народного будівництва (гуцульська школа), заслуговує окремої уваги та є неповторною.

    Екскурсію провела етнолог парку, Наталія Гнатюк, яка допомагала відвідувачам з США побачити красу гуцульських храмів та відчути дух наших предків. Зокрема, волонтери ознайомилися з храмовою архітектурою та внутрішнім інтер’єром церков у Яремчі та Дорі. В церкві Різдва св. Івана Хрестителя (Яремче) вони послухали пізнавальну розповідь про особливості візантійського іконопису та богословіє ікони, яке органічно поєднується з церковним співом. У новозбудованій монастирській церкві св. прор. Іллі (с. Дора) заглибилися в історію монастиря  Студійського уставу Гуцульщині, яка пов’язана з іменами двох подвижників Дорянської обителі – ієрм. Мирона (Деренюка) та ієрсхм. Павла (Порфирія Чучмана).

    Також гості парку відвідали в Дорі церкву св. Новомучеників українського народу, що є частиною монастиря Згромадження Сестер Милосердя св. Вінкентія, де мали змогу поспілкуватися з сестрами-монахинями, які розповіли про свою візію перебування на гуцульських теренах та катехитичну роботу з місцевими дітьми.

    Особливе враження справила екскурсія в музеї ім.митр. Андрея Шептицького, що розташована в цокольному приміщенні церкви Петра і Павла, яка збудована стараннями отця-мітрата та славного місіонера о. Ярослава Свищука. В музеї представлені видатні твори іконопису, живопису та скульптури, створені в різний час талановитими українськими митцями-емігрантами на батьківщині та за її межами.

    Музей звичаєвої символіки Гуцульщини знайомить відвідувачів з українською культурою, а також звичаями та традиціями місцевих мешканців – гуцулів. Теоретичною основою для створення Музею звичаєвої символіки Гуцульщини стала книга про український етногенез "Журавлі Праукраїнської землі". Музей розташований в селі Микуличин, котре підпорядковується Яремчанській міській раді. Головна місія музею полягає в тому, щоб довести прадавність українського етносу на основі розвитку його культурних особливостей, зокрема священних символів, виникнення яких почалося 30 тисяч років тому віруванням у Велику Богиню Всесвіту. Це вірування 7 тисячоліть тому змінилося віруванням сонцепоклонників, символіка якого має назву слов'янство. У 998 році Володимир Великий змінив це вірування впровадженням християнства. Щоб перехід на християнські вірування був безболісний, було проведено обряд поховання ідолів слов'янства. Усім цим змінам вірувань в українській сакральній історії присвячені 3 зали музею. У цих залах демонструються матеріальні носії символіки, яка демонструє історію цих вірувань.

    Головна місія музею – це довести прадавність розвитку української культури фактами існування сакральної символіки, котра виникла в порядку обслуговування давніх вірувань на українській землі у сучасних видах ужиткового мистецтва: вишивці, різьбі, писанкарстві, мосяжництві та фольклорі.

    На основі сучасних предметів гуцульського вжитку, в яких збереглися творчі традиції, експонати музею демонструюють пізнавальні можливості формування переконань про творчу спадкоємність нашого народу.

    Сподіваємося, що пізнавальна мандрівка етномаршрутом "Гуцульщина сакральна" та відвідування Музею звичаєвої символіки Гуцульщини стане джерелом пізнання для іноземців надзвичайно багатого духовного та культурного світу гуцулів.

  • Довжина стежки – 22 км, висота над рівнем моря – 820 -1450 м, тривалість переходу 24 год.

    Початок маршруту – гирло потоку річки  Бистрець, що впадає у ріку Чорний Черемош (село Бистрець). На відстані 1 км відкривається мальовничий водоспад на правій притоці ріки Бистрець. Через 1,5 км нас привітає церква. Справа – гирло потоку Руського, зліва – гирло потоку Червленого, за ними – потоків Глибокого та Степанського.

    Пройшовши 7,5 км, виходимо до гирла потоку Кізя, що збирає води з урочища Кізі Улоги під г. Бребенескул. Плаєм піднімаємось вгору на південний захід. Після 2,5 км, плай роздвоюється. Справа - урочище Гаджина (котел під г. Ребра та г. Шпиці), а зліва - природні ворота, утворені узбіччям Шпиць і стрімким схилом Кедроватого (бокового хребта від Ребер). Перетнувши насадження смереки, східним боком потоку потрапляємо до "Довбушевої криниці.

    Далі, здолавши 800 метрів, ми виходимо на гору Ребра (1997 м н.р.м.). З вершини добре видно на південному сході гору Бребенескул (2036 м н.р.м.), справа – гору Гутин-Томнатик (2018 м н.р.м.). На північному заході видно гору Туркул (1935 м н.р.м.), на півночі – гору Шпиці (1860 м н.р.м.), до якої пролягає наш маршрут.

    Пройшовши 600 метрів, повертаємо на північний схід і незабаром виходимо на гору Шпиці. На північному заході – кам'янистий, із зубчатим верхом хребет Великого Кізла. На задньому плані видніється друга за висотою вершина Чорногори – Бребенескул. Потім, далі на північний схід, вирушаємо на полонину Маришевська Велика. Звідси, повернувши на південий схід, входимо у лісові насадження смереки звичайної і сходимо до гирла двох потоків – Гаджина та Кременистий, які впадають у ріку Бистрець. Далі берегом даної річки виходимо до села Бистрець.

    Маршрут промаркований. Колір марки: горизонтальні смуги білого кольору, в центрі –- червона смуга.

  • Тривалість переходу – 6 годин.

    Стежка починається біля садиби Чорногірського ПНДВ і проходить по заповідній зоні. По території ПНДВ маршрут має протяжність 12 км. Свій початок стежка бере з висоти 880 м н.р.м. і проходить біля річки Шибенка до урочища Погорілець (3 км), потім, минаючи  8 і 9 квартали, маршрут пролягає до полонини Веснарка. Звідти маршрут проходить територією Високогірного ПНДВ  до оз. Марічейка, яке знаходиться на висоті 1510 м н.р.м., і піднімається до г. Піп Іван Чорногірський (2024 м н.р.м), на якій знаходяться руїни польської астрономо-метеорологічної обсерваторії – унікальної пам’ятки історії і архітектури України.

    Колишня будівля, яка мала назву «Обсерваторія астрономо-метеорологічна ім. маршала Йосифа Пілсудського Ліги протиповітряної оборони Польщі», відома в народі як «Білий слон» – найвище в Україні розташована споруда, в якій постійно жили і працювали люди. Збудована в 1938р. у стилі функціонального конструктивізму Варшавським університетом з метою проведення астрономічних, а також метеорологічних спостережень для потреб авіації. На даний час здійснюється спільний україно-польський проект з відновлення діяльності обсерваторії, основним завданням якого є підготовка будівлі до використання в якості станції для пошуково-рятувального підрозділу, дослідницької бази по моніторингу навколишнього середовища, як метеорологічної та сейсмологічної бази, а також навчально-науковий осередок для студентів.

    У флористичному відношенні найцікавіші схили г. Піп Іван. Тут зосереджені популяції багатьох рідкісних видів рослин. Серед них – жовтець карпатський, первоцвіт малий, тирлич роздільний, сугайник Клузія, костриця Порціуса, сон білий, аконіт Жаккена. Значні площі по маршруту займають чорничники та брусничники, зарослі сосни гірської і рододендрона східнокарпатського.

             У водоймах, які огинає стежка, зустрічається цікавий представник земноводних – тритон карпатський та альпійський. Часто трапляється саламандра плямиста. Типовими птахами гірських потоків є плиска гірська та пронурок. Різноманітний світ птахів: сойка, дятел, горихвістка, дрізд кам’яний та  строкатий, глухар, підорлик малий. З рідкісних видів – сокіл-сапсан і беркут.

    Ссавці цієї території представлені хижаками, які живляться дрібними представниками водної фауни. Це – видра річкова, норка європейська, горностай. Також в лісах зустрічається олень благородний, козуля європейська, кабан, куниця, білка карпатська, соня лісова.

             Більшу частину лісу нас супроводжує буково-ялицево-смерековий ліс з поодинокими деревами явора, який потім змінюють чисті смеречники, а на висоті 1500 м н.р.м. переходять в зарості сосни гірської. В найближчому сусідстві на північному сході бачимо вершину г. Смотрич та хребет Чорногори.  На південному заході видніються хребти гір Румунських Карпат, а також хребти Чивчинських гір Верховинського НПП та Верховинського держлісфонду.

             Маршрут промаркований, формат марки нормальний, колір марки: горизонтальні смуги білого кольору, в центрі – червона смуга. Маршрут облаштований малими архітектурними формами та інформаційними стендами.

  •    Довжина стежки – 5,3 км, тривалість переходу – 3 год, висота над рівнем моря – 650-1350 м.

    Еколого-пізнавальна стежка розпочинається біля контори Женецького ПОНДВ (село Татарів). Більша частина стежки (3 км) проходить по високій заплаві річки Женець. При проходженні маршруту спостері­гаються три різні біотопи. У водоймах, протягом цього  відрізку стежки, із земноводних зустріча­ються карпатський та альпійський тритони. Типовими птахами гірських потоків є плиска гірська та оляпка. Ссавці в цьому районі представлені хижаками, які живляться дрібними представниками водної фауни. Це – видра річкова, норка європейська, горностай. У буковому лісі зустрічається червонокнижний вид карпатської фауни – саламандра плямиста. Птахи представлені сойкою, зеленим дятлом, горіхівкою, дроздами: співочим та горобинником. Із ссавців зустрічається олень благородний, козуля, куниця лісова, білка карпатська, соня горішникова, нориця руда. Полонина Хом’як – наступний етап маршруту. З плазунів тут можна зустріти ящірку живородячу. Серед птахів найбільш поширені крук, дрізд, глухар.

     Більшу частину маршруту нас супроводжує буково-ялицево-смерековий ліс з поодинокими деревами явора, берези, віком 85 років. Закінчується маршрут виходом на вершину г.Хом’як через зарості сосни гірської (жерепу). Відокремлене положення і значна висота вершини Хом’як дає можливість спостерігати краєвиди, які своєю протяжністю переви­щують досі описані. В найближчому сусідстві, на півночі, бачимо хребет Явірник, Синячку, на північному заході – вершину Синяка, на сході – хребет Ліснів, за ним – хребет Рокити з Лисиною Космацькою. На півдні зауважуємо Чорногірські вершини – Петрос і Говерлу, на південному сході – гора Магура.

    Маршрут промаркований. Колір марки – горизонтальні смуги білого кольору, в центрі – червона смуга. Маршрут обладнано малими архітектурними формами.

  •    Еколого-пізнавальна стежка " На гору Маковиця", котра дозволяє оглянути околиці міста Яремча, приваблива не тільки протягом весняно-літнього періоду, але й у зимовий час. Мальовничі краєвиди, величні вершини гір, стрункі буки, смереки та ялини, вкриті снігом, утворюють неповторний живописний пейзаж, творцем якого є сама природа. 

  •        8 лютого 2016 року Дені Робертсон, директор Корпусу Миру США в Україні, відвідав Карпатський національний природний парк з робочим візитом. В рамках візиту була проведена зустріч з керівництвом Парку, керівниками структурних підрозділів та громадськими організаціями регіону.

             Ключовими питаннями робочої зустрічі були наступні: роль та місце національного парку в регіоні, важливість збереження природних ресурсів, проблеми та перспективи розвитку, а також нові можливості для розвитку Парку у разі надання ширших повноважень місцевим громадам.

           Збереження цінних природних комплексів та об'єктів, якими славиться регіон, зокрема унікальних для Центральної Європи рідкісних пралісових екосистем, є пріоритетним завданням. Розвиток екологічного туризму дозволить не тільки зберегти наші природні багатства для майбутніх поколінь, але й збільшити зайнятість населення у сфері туризму, що, у свою чергу, сприятиме сталому розвитку регіону. Показовим прикладом необхідності збереження природних комплексів є наукове дослідження, проведене в рамках проекту "Збереження Карпатських пралісів", що впроваджується в Україні за підтримки Франкфуртського зоологічного товариства. В результаті дослідження було доведено, що розвиток рекреації може приносити такі ж економічні переваги для місцевої громади, як і використання лісу як сировини. Проте, розвиток екотуризму є більш пріоритетним, оскільки дозволить не тільки зберегти екосистеми у природному стані, але й виховувати екологічно свідомі покоління не лише серед відвідувачів певної території, але й серед місцевого населення. Таким чином, збереження природних ресурсів шляхом розвитку рекреації та формування нової екологічної свідомості як серед відвідувачів національного парку, так серед представників місцевої громади, може бути пріоритетним завданням Карпатського НПП у співпраці з громадою та іншими зацікавленими сторонами протягом наступних років.

     

    Карпатський національний природний парк співпрацює з Корпусом Миру США в Україні в рамках проекту "Розвиток громад". Даний проект передбачає підвищення спроможності громадян брати участь у вирішенні актуальних питань життєдіяльності місцевих громад, сприяння сталому розвитку українських урядових та неурядових організацій та розширення економічних можливостей громадян.

  • Всесвітній День водно-болотних угідь, який ми відзначаємо 2 лютого, став стартом для сталого вирішення проблем твердих побутових відходів на Яремчанщині.

    Вже багато років екологічна організація «МАМА-86-Яремче» та Карпатський НПП розвивають партнерство з усіма зацікавленими сторонами, зокрема забезпечення доступу до безпечної води та санітарії, вирішення проблем твердих побутових відходів.

    В рамках громадського обговорення проекту Плану управління річковим басейном Пруту в травні 2015 року представники місцевих громад активно піднімали питання боротьби з стихійними звалищами побутового сміття – як однієї з істотних проблем, що впливають на стан річок та водних екосистем у верхів’ях Пруту.

    Ці обговорення Плану та програми заходів щодо покращання стану водних ресурсів басейну Пруту стали поштовхом для нового етапу розвитку співпраці «МАМА-86-Яремче» з місцевим приватним підприємцем та Яремчанською міською радою щодо вирішення проблем побутового сміття.

    Вже у січні 2016 року було придбано гідравлічний прес для вторсировини за фінансової підтримки Глобального Водного Партнерства (ГВП) Центральної та Східної Європи – ГВП Україна та ВЕГО «МАМА-86», додаткові комплектуючі до пресу були придбані приватним підприємцем Володимиром Галюком. Яремчанська міська рада зобов’язалася в поточному році придбати контейнери для роздільного збору відходів в рамках місцевої екологічної програми.

         Особливо це має зацікавити представників туристично-оздоровчої галузі, закладів харчування та небайдужих громадян.

         В даний час пункт прийому вторсировини знаходиться у металевому ангарі по вул. Івасюка в м. Яремче.

         Прогнозовані ціни прийому вторсировини на 2016 р. такі:

    -          Макулатура – 1-1,5 грн. за 1 кг;

    -          Поліетилен – 3-4 грн. за 1 кг;

    -          Пет-пляшка – 1,5-2 грн. за 1 кг;

    -          Скляна пляшка  – 0,07-0,50 грн. за штуку; 

    -          Склобій – 0,20-0,4 грн за  1 кг;

    -          Бляшана банка (алюміній) –  3-4 грн. за 1 кг.

    За детальнішою інформацією Ви можете звернутися до Володимира Галюка за тел. 0986302220 або скористатися електронною адресою:  [email protected]

    Не будьмо байдужими до природи Карпатського НПП!!!

    Станьте прикладом для інших!

     

    Марта Корчемлюк, завідувач лабораторії аналітичного контролю і моніторингу Карпатського національного природного парку, голова ЯМЕГО «МАМА-86-Яремче»
    {gallery news/04022016}

  • Цю дату ми щорічно відзначаємо з нагоди прийняття Рамсарської конвенції, названої на честь міста Рамсар в Ірані, де вона була прийнята.

    Водно-болотні угіддя (ВБУ) – це земельні ділянки, які затоплені водою сезонно або постійно (болота, ставки, озера, річки, заплави і трясовини), природні або штучні‚ глибина яких не перевищує шість метрів.

    Чому вони є цінними для нас?

    Перш за все, водно-болотні угіддя забезпечують нас чистою питною водою. Так, саме в цьому їхня основна цінність. Збереження запасів прісних вод, їх очищення та фільтрація, поповнення водоносних горизонтів та створення сприятливих умов проживання різноманітних видів флори та фауни, запобігання негативним змінам клімату, так як ці території містять зв’язаного вуглецю удвічі більше, ніж усі ліси світу, – всі ці фактори спонукають людство оберігати ці особливо цінні території.

    Для території Карпатського НПП такими територіями є верхів’я р. Прут та верхів’я р. Погорілець.

    Водозбірний басейн верхівя Пруту розташований на середньогірській частині Карпат на абсолютних висотах 900-2061 м площею 48,5 км2. Живлення відбувається за рахунок поверхневих і атмосферних вод, танення снігів (весняне водопілля). Велика кількість струмків має велике значення для формування стоку верхнього Пруту (особливо в меженні періоди). Тут, на цій території, розміщене озеро Несамовите – одне з небагатьох озер льодовикового походження, що розміщенні в Українських Карпатах. Озеро знаходиться на висоті 1755 м над рівнем моря і не має постійних вододотоків, які б витікали з нього. Отже, озеро можна вважати безстічним. Глибина його не перевищує 2 м. Озеро заростає специфічною водною рослинністю.

    Інше угіддя – це верхів’я р. Погорілець (ліва Шибенка – Чорний Черемош – Черемош – Прут – Дунай) з дуже значною густотою річкової мережі: 3,1 км на км2. Ця територія має важливе значення у живленні р. Чорний Черемош. Біля 5% території – заболочена. В основному – це гірські оліготрофні болота, що утворилися внаслідок сходження морен. На даних угіддях знаходиться озеро Марічейка, площею 1,0 га та глибиною до 0,7 м.

    Обидва озера сформувалися в льодовиковий період (льодовикові кари). Вода в них є прісною з водою низької мінералізації, гідрокарбонатно-кальцієвого типу. 

    Обидві території є унікальними для життя біорізноманіття. Тут виявлено понад 10 рідкісних болотних угруповань «Зеленої книги України». Цінна флора тут представлена такими видами, як пальчатокорінники Фукса, травневий чоловічий, шафран Гейфеля, рододендрон східнокарпатський, анемона нарсисоквіта та ін.. Болотні угруповання представлені формацією сфагнуму рудого,  які є рідкісними для Карпат, у складі яких панують реліктові види рослин, більшість з яких – рідкісні або зі специфічною біологією, у тому числі, занесені до Червоної книги України: журавлина дрібноплода та звичайна, билинець, андромеда багатолиста, росичка круглолиста – єдиний преставник рослини-хижака на території парку. Комахи, що сідають на росичку, одразу потрапляють в її пастку і розкладаються до двох днів.

    Фауна представлена популяціями не менш, ніж 37 карпатськими ендемічними видами і підвидами ракоподібних. Верхів'я басейну р. Прут є важливим місцем проживання важливого виду риб – форелі струмкової. В річці водяться такі види риб: форелі райдужна та струмкова, бабець-головач,  гольян звичайний.

    Територія ВБУ є важливим місцем розмноження гірських видів земноводних, які занесені до Червоної книги України: саламандри плямистої, тритона гірського, тритона карпатського, а також кумки гірської.

    З птахів зустрічається  8 видів, які занесені до Червоної книги України: беркут, сапсан, глухар, пугач, волохатий сич, довгохвоста сова, дрізд кам'яний строкатий.

    Ці території також є основним місцем перебування таких ссавців, як високогірного виду бурозубки альпійської, що селиться в альпійському та субальпійському поясах. Основними місцями виду є береги струмків і потоків, заболочені ділянки верхньої частини поясів букових і смерекових лісів, зарості трави та гірсько-соснового криволісся і т.п.

    З комахоїдних ця територія є важливою для кутори звичайної та малої, що тісно пов’язані з водоймами, ведуть напівводяний спосіб життя і селяться переважно біля невеликих незамерзаючих річок, потоків у букових і мішаних лісах, гірсько-сосновому криволіссі.

    З інших важливих видів – вовк, лисиця звичайна, ведмідь бурий, куниця лісова, горностай, норка європейська, видра річкова), рись, свиня дика, козуля європейська, олень благородний.

    ВБУ є важливими для низки гризунів, які часто тісно пов’язані з вологими та перезволоженими біотопами: мишівка лісова, полівка гірська, полівка снігова, полівка темна.

    Водно-болотні угіддя КНПП є цінними з точки зору збереження історико-культурної спадщини, зокрема, об'єкти сакральної архітектури та мистецтва, археологічні знахідки тощо.

    Ці території тісно пов’язані з культурно-етнографічною областю Карпат – Гуцульщиною. Окрім того,  водно-болотні угіддя є важливими для екологічної освіти, рекреації та наукових досліджень.

    Основні причини втрати і деградації водно-болотних угідь такі:

    • зміни у землекористуванні, особливо інтенсифікація сільського господарства;
    • неконтрольований випас худоби;
    • забруднення водного середовища стічними водами;
    • розвиток інфраструктури, особливо в річкових долинах і прибережних районах.

    Що ми можемо зробити особисто, щоб зберегти водно-болотні угіддя?

    • §Досліджувати водно-болотні угіддя для себе;
    • §Інформувати інших про заходи та події, що відбуваються;
    • §Організовувати очищення території водно-болотних угідь.

    І ще:

    • §Купуйте екологічно дружню продукцію;
    • §Економте воду;
    • §Сортуйте побутові відходи;
    • §Вирощуйте аборигенні рослини і використовуйте органічні добрива у вашому власному саду.

    Сподіваємося на підтримку органів місцевого самоврядування, державних та недержавних установ, окремих громадян на підтримку заходів, спрямованих на збереження та відтворення надзвичайно цінних для нашого майбутнього водно-болотних угідь!

     

            Підготувала Марта Корчемлюк, завідувач вимірювальної лабораторії аналітичного контролю і моніторингу