LOGOGlobal top100 badge

(площа 2564 га)

Бистрецьке природоохоронне науково-дослідне відділення розташоване в південній частині парку на правому березі р. Бистрець в околицях с. Бистрець та с. Дземброня Верховинського району.

За геологічною будовою територія відділення типова для флішової зони північно-східного макросхилу Карпатської системи. Вона належить до найбільшої за площею Чорногірської тектонічної зони. Геоморфологічне відділення включає типові для гірських регіонів ландшафти, що знаходились під впливом плейстоценового зледеніння в вигляді морфоскульптурних елементів рельєфу.

Найвищими вершинами на цій території є: г.Смотрич (1991 м н.р.м.), г.Степанець (1649 м н.р.м.), г.Шпиці (1863 м н.р.м.), г.Ребра (2001 м н.р.м.). Тут знаходяться найцікавіші в Карпатах реліктові давньо-льодовикові елементи рельєфу - двохступінчасті кари (Великі та Малі Котли) і міжкарові греблі (Великі і Малі Кізли), що сформувалися в місцях контакту плейстоценових льодовиків.

Клімат – помірно-континентальний зі значною середньорічною кількістю опадів (950 мм). Середньорічна температура повітря становить +4,30 С. Тривалість вегетаційного періоду - 190 днів. Переважають вітри південно-західного напряму. Постійний сніговий покрив встановлюється в грудні і сходить в період з квітня по червень.

Гідрологічна мережа представлена р. Бистрець (ліва притока р.Чорний Черемош) та її притоками – р.Кременистий, р.Маришевський, р.Гаджина, р.Кизя. На струмку Мунчель знаходиться каскад мальовничих водоспадів загальною висотою падіння води до 20 метрів.

Основний тип природної рослинності цієї території – ліси (2279,4 га), у складі яких мають досить значну перевагу (90,5%) вічнозелені хвойні породи дерев та чагарників. За лісогосподарським районуванням лісова рослинність відноситься до гірськокарпатського округу; району – високогірного з ялицево-смерековими і чисто смерековими лісами.

Територія відноситься до природно-заповідного фонду і поділена на 3 функціональні зони, де найбільше лісів (59,3%) знаходиться у заповідній зоні та 40,7% – в зоні регульованої рекреації.

Більша частина лісів (88,0%) – природного походження.

Головною лісоутворюючою породою є смерека, котра за поширеністю має значну перевагу - 58,5%. Значну площу також займає сосна гірська - 28,5%. Невеликі площі тут займають бук лісовий – 5,0%; ялиця біла – 4,0% та вільха зелена – 3,0%. Інші деревні породи займають незначні площі: явір – 0,5%, сосна кедрова європейська – 0,5%, береза повисла – 0,5%, вільха сіра – 0,5%, сосна звичайна – близько 0,05%.

Вертикальна поясність лісів тут сформована наступними смугами:

1) буково-ялицевих з домішкою смереки лісів (680-720 м н.р.м), невелика смуга яких простягається вздовж р.Кизя та її дрібних приток, а також на крутих північно-східних схилах вздовж р.Кременистий. Основний тип лісу – волога смереково-букова суяличина (середній запас деревини – 720 м3/га; середній приріст – 6,5 м3/га);

2) буково-ялицево-смерекових лісів (720-1050 м н.р.м), основна суцільна смуга яких простягається вздовж р.Кременистий до північно-східних схилів поблизу ур.Кедроватий, окремі – на південно-східних схилах г.Смотрич та на східних схилах вздовж р.Бистрець та р.Ч.Черемош. Основний тип лісу - волога буково-ялицева сусмеречина (середній запас деревини – 805,5 м3/га; середній приріст – 7,3 м3/га);

3) ялицево-смерекових лісів (850-900 м н.р.м.), невелика смуга яких простягається з північних схилів верхів’їв р.Кременистий та її приток, окрема – на північно-східних схилах г.Смотрич. Основний тип лісу – волога ялицева сусмеречина (середній запас деревини – 555,0 м3/га; середній приріст – 4,9 м3/га);

4) чистих смерекових лісів (850-1450 м н.р.м), невелика суцільна смуга – у верхів’ях приток р.Кременистий, окрема – на північно-східних схилах г.Смотрич. Основний тип лісу – вологий чистий смерековий субір (середній запас деревини – 175,0 м3/га; середній приріст – 1,9 м3/га);

5) смерекових з домішкою сосни кедрової європейської лісів (1250-1300 м н.р.м.), невелика вузька смуга яких знаходиться в заповідному урочищі «Кедроватий» на східних та північно-східних кам’янистих схилах г.Мунчель, де зростає рідкісний реліктовий вид – сосна кедрова європейська. Основний тип лісу – вологий кедрово-смерековий субір (середній запас деревини – 190,0 м3/га; середній приріст – 2,05 м3/га);

6) субальпійська смуга гірськососнового криволісся (1450-1650 м н.р.м.), що вкрита непрохідними заростями сосни гірської, масивні смуги яких знаходяться на східних схилах полонин Гомул та г. Смотрич, а також на північно-східних схилах г. Ребра. Основний тип лісу – вологий гірськососновий субір;

7) альпійська смуга (1650-2001 м н.р.м.), вкрита трав’яними альпійськими луками високогірних вершин г. Ребра, г. Смотрич, г. Шпиці.

Сучасна вікова структура лісів має такий вигляд: молодняки – 62,51%; середньовікові – 16,1%; пристигаючі – 10,71%; стиглі і перестійні – 10,7%.

Територія відділення охоплює надзвичайно цінні з ландшафтно-екологічної, ботанічної, зоогеографічної та природоохоронної точок зору гірські екосистеми у найвищому східному секторі Українських Карпат. Тут зосереджена велика кількість ендемічних видів і підвидів рослин, тобто біля 5% усієї карпатської флори.

Флора відділення багата на рідкісні ендемічні види: арніка гірська, рододендрон східнокарпатський, баранець звичайний, сосна кедрова європейська, аконіт Жакена, сон білий, верба трав’яна, молодило гірське, родіола рожева, тирлич жовтий, дзвоники карпатські, айстра альпійська, цибуля ведмежа, підсніжник білосніжний, шафран Гейфеля, любка дволиста, астранція велика, осока скельна, зозулинець Фукса, зозулинець шоломоносний, фіалка відхилена.

Разом з ендеміками флори багата також і фауна. Найпоширенішими представниками є: ведмідь бурий, рись, кіт лісовий, олень благородний, козуля європейська, вовк, лисиця, горностай, борсук, видра річкова, кабан дикий, норка європейська, нориця снігова, кутора мала, бурозубка альпійська. Різноманітний також і світ птахів: кам’яний дрізд, орел-беркут, сова довгохвоста, пугач, глухар. В річках водяться лосось дунайський, форель струмкова, у вологих місцях трапляється тритон карпатський, саламандра плямиста.

Відділення - одне з найбільш відвідуваних у парку рекреантами. Тому тут відкрито еколого-пізнавальний маршрут «На гору Піп-Іван».

Основними завданнями відділення є: 1) збереження природних комплексів; 2) створення умов для відпочинку; 3) пропаганда природоохоронних знань; 4) ведення наукових досліджень по вивченню природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання території.