LOGOGlobal top100 badge

(площа 2623 га)

Вороненківське природоохоронне науково-дослідне відділення розташоване в центральній частині парку на лівому березі р. Прут в околицях смт. Ворохта та с. Яблуниця.

Найвищими вершинами є: г.Під-Бердя (1387 м), г.Кечера (1225 м), г.Осередок (914 м).

Клімат – помірно-континентальний зі значною середньорічною кількістю опадів (950 мм). Середньомісячна температура повітря становить 4,90С. Тривалість вегетаційного періоду – 202 дні. Переважають вітри південно-західного напряму. Постійний сніговий покрив встановлюється в грудні і сходить в період з квітня по травень.

Гідрологічна мережа представлена р.Параджин Німаківський і р. Параджин Ломпарівський.

Основний тип природної рослинності цієї території – ліси (2499,0 га), у складі яких мають досить значну перевагу (91,0%) вічнозелені хвойні породи дерев. Лісистість території – 95,4%. За лісогосподарським районуванням рослинність території цього відділення відноситься до гірськокарпатського округу; району – високогірного з ялицево-смерековими і чисто смерековими лісами.

Територія відноситься до природно-заповідного фонду і поділена на 4 функціональні зони, де найбільше лісів (80,0%) знаходиться в зоні регульованої рекреації, 19,9% – в заповідній зоні, решта – 0,1% – в зоні стаціонарної рекреації.

Більша частина лісів (59,3%) – природного походження. Але також значна частина (40,7%) – припадає на лісові культури.

Головною лісоутворюючою породою є смерека, котра за поширеністю деревних порід має значну перевагу – 69,0%. Дещо меншу площу тут займає ялиця біла – 22,0%. Невелику площу тут займає бук лісовий – 7,0%. Інші деревні породи займають невеликі площі: береза повисла – 1,0%, вільха сіра – 1,0%, сосна звичайна – близько 0,05%.

Вертикальна поясність лісів тут сформована наступними смугами:

1) буково-ялицевих з домішкою смереки лісів (720-750 м н.р.м.), невелика смуга яких простягається з північної сторони ур. Гострий Грунь до верхів’їв р.Параджин Німаківський. Основний тип лісу – волога смереково-букова яличина (середній запас деревини – 1050 м3/га; середній приріст – 9,9 м3/га);

2) буково-ялицево-смерекових лісів (800-1100 м н.р.м.), масивна смуга яких простягається з південних схилів г.Перехрестя та ур.Гострий Грунь охоплюючи низини та майже верхів’я р.Параджин Німаківський до південних схилів ур.Заграва. Основний тип лісу – волога буково-ялицева смеречина (середній запас деревини – 960,5 м3/га; середній приріст – 8,2 м3/га);

3) ялицево-смерекових лісів (720-750 м н.р.м.), невелика смуга яких знаходиться на південних та південно-східних схилах ур.Гострий Грунь. Основний тип лісу – волога ялицева сусмеречина (середній запас деревини – 570,0 м3/га; середній приріст – 5,5 м3/га);

4) чистих смерекових лісів (950-1200 м н.р.м.), масивна смуга яких простягається з верхів’їв р.Параджин Німаківський та р.Параджин Середній до південних схилів г.Кичера. Основні типи лісу – волога сусмеречина; сира сусмеречина; вологий смерековий субір; сирий смерековий субір. Для сугрудів – (середній запас деревини – 380,0 м3/га; середній приріст – 4,5 м3/га). Для суборів – (середній запас деревини – 143,9 м3/га; середній приріст – 1,3 м3/га).

Сучасна вікова структура цих лісів має такий вигляд: молодняки – 7,75%; середньовікові- 88,15%; пристигаючі – 2,62%; стиглі та перестійні – 1,48%.

На території відділення розташовані дві зони відпочинку: «Колисанка», яка розміщена на березі потоку Параджин Лампарівський, «Гострий грунь» – біля дороги на присілок Вороненка.

Територія відділення охоплює надзвичайно цінні з ландшафтно-екологічної, ботанічної, зоогеографічної та природоохоронної точок зору гірські екосистеми Ворохтяно-Путильського низькогір’я.

Флора відділення багата на рідкісні ендемічні види. Тут виявлені види, що занесені до Червоної Книги України: арніка гірська, астранція велика, булатка червона, пізньоцвіт осінній, шафран Гейфелів, пальчатокорінник плямистий, пальчатокорінник травневий, коручка пурпурова, билинець комарниковий, білоцвіт весняний, лілія лісова, зозулині сльози яйцелисті, скополія карніолійська, лунарія оживаюча, плаун колючий, зозулинець обпалений, любка дволиста, траунштейнера куляста, плаун колючий, баранець звичайний.

Багата також фауна, котра представлена 14 видами, що занесені до Червоної книги України: тритон карпатський, тритон гірський, саламандра плямиста, лелека чорний, підорлик малий, сова довгохвоста, кутора мала, нориця водяна мала (повх), горностай, борсук, видра річкова, кіт лісовий, рись звичайна, ведмідь бурий.

На території відділення є багато архітектурно-історичних пам’яток. В 1890 році почалося будівництво залізниці Станіслав – Рахів, що закінчилось в 1895 році. З цікавих для огляду відвідувачів є тунель (1894р.) довжиною 1000 метрів. Будівництво цього тунелю проводили полонені борці за незалежність Італії. Матеріал для будівництва заготовлявся в ур. Ломпарівка, до кар’єру було проведено вузькоколійну залізницю довжиною 2 км (на даний час зруйнована). Тунель споруджували з обох сторін, в призначений термін бригади робітників не зустрілися, головний інженер будівництва думав, що припустився помилки, але через добу все стало на свої місця.

До послуг відвідувачів зони відпочинку „Гострий Грунь”, „Колисанка”, еколого-пізнавальна стежка „Ломпарівка-Припір-Буковина”.

Основними завданнями відділення є: 1) збереження природних комплексів; 2) створення умов для відпочинку; 3) пропаганда природоохоронних знань; 4) ведення наукових досліджень по вивченню природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання території.