Щороку 22 травня увесь світ відзначає Міжнародний День біорізноманіття, який дає нагоду суспільству переглянути своє відношення до навколишнього природного середовища. Цьогорічною темою Дня є гасло «Наші рішення – в природі» – адже незважаючи на всі технологічні досягнення, ми повністю залежні від екосистеми для забезпечення себе водою, продуктами харчування, медикаментами, одягом, паливом, енергією та, звичайно, притулком.
Людина опинилася в складному положенні – вона повинна стати добрим господарем планети, вік якої 5 млрд. років. Від природи людині дана здатність заглядати в майбутнє на кілька днів, кілька місяців і навіть кілька років, але аж ніяк не на століття і тисячоліття. Прогнози екологів стверджують що колективна діяльність людства, завдяки потужним технологіям, до такої міри впливає, і буде впливати на всю земну кулю і на наступні покоління, що це викличе шосте масове вимирання видів на Землі після ордовикського. Період цьогорічного карантину під час пандемії COVID-19 показав: якщо вплив людини раптово припиниться, то царство Природи відновиться на диво швидко; багато ознак нашої присутності зникнуть набагато стрімкіше, ніж можна собі уявити, - хоча, при цьому потрібно враховувати, що зниклі види ніколи вже не відновляться. Але світ не залишиться незмінним навіть при відсутності антропогенного чинника. Екосистеми на Землі постійно змінюються, і так, без сумніву, буде тривати до самого кінця.
Чому ж потрібно зберігати місцеперебування і пов'язане з ними біорізноманіття? Багатьом з нас навряд чи сподобалася би перспектива провести решту життя в штучному середовищі існування. Майбутнє, в якому ніколи не побачиш ліс, квітучий луг, гори або море, здається жахливою. Звичайно, деякі люди фактично вже живуть таким життям. Але більшість з нас відчувають природну прихильність до живого світу, і ця прихильність – частина нашого існування. Майбутні покоління можуть забажати відчути цю спорідненість набагато сильніше за нас, і ми не повинні позбавити їх можливості сформувати альтернативне бачення життя, відмінне від нашого.
Рано чи пізно, але сучасний спосіб життя, заснований на все зростаючому споживанні, перестане домінувати в світі. Питання лише в тому, наскільки буде розтрачений природний капітал до того часу, коли ці зміни відбудуться. При цьому виникають наступні питання: «Які обсяги споживання тих чи інших ресурсів можуть виявитися надмірними, як далеко безболісно можна заходити в трансформації і руйнуванні місць існування?» Про це написано сотні томів, зібрані статистичні дані, побудовані математичні моделі. Звичайно, робити висновки і діяти відповідно до них належить державним і суспільним інститутам. Проблема в тому, що суспільство складається з недалекоглядних індивідуумів, а установи приймають їх на роботу.
Які ж згубні довгострокові наслідки втрати, зміни і фрагментації місць проживання біорізноманіття, які ми повинні попередити? Досвіду безпосередньої участі у глобальних змінах навколишнього середовища у нас ще немає, а теоретичні прогнози ускладнюються багатоваріантністю реакції живих організмів. Але є приклади менших масштабів, – такі як чорнобильська катастрофа, руйнівні повені в Карпатах внаслідок вирубки гірських лісів. Глобалізація змін навколишнього середовища означає, що наступні катастрофи можливі в зовсім інших масштабах.
Світ природи сьогодні зазнає змін – величезне число видів наближається до своєї останньої межі і стоїть перед загрозою повного зникнення, інші розширюють свій географічний ареал і створюють додаткову загрозу для існування локальних, часто екологічно вразливих видів. Швидкість глобального зникнення видів в даний час в 100-1000 разів перевищує «фонову швидкість», і продовжує зростати. Різноманітні фактори сприяють масовому зникнення видів, але найбільш значимі – скорочення і фрагментація середовищ існування. Втрата середовища існування означає, що кількість ділянок, придатних для існування виду скорочується, а їх фрагментація приводить до того, що відповідні місцеперебування дробляться на малі ізольовані території, при цьому ізоляція може бути настільки сильною, що контакти між особинами, що живуть на різних ділянках, стають неможливі. Такий поділ на крихітні світи з мізерно малою кількістю особин призводить до загибелі виду.
І втрата середовища існування, і їх фрагментація пов'язані з зростанням популяції людини і збільшенням використання різноманітних природних ресурсів. Отже, глобалізація світу, яка нам дуже подобаються, з одного боку, і скорочення ймовірності виживання безлічі інших видів, з іншого боку, жорстко пов'язані між собою. Завдання полягає в тому, щоб знайти компроміс при використанні нашої планети, яка потрібна також і для благополучного довгострокового існування людства.