(площа 4401 га)
Ворохтянське природоохоронне науково-дослідне відділення розташоване в південно-західній частині парку на берегах р.Прут в околицях смт.Ворохта.
Найвищими вершинами на цій території є: г.Кукол (1542 м), г.Гостра Клива (1228 м), г.Кичера (1248 м).
Клімат – помірно-континентальний зі значною середньорічною кількістю опадів (950 мм). Середньорічна температура повітря становить +4,30С. Тривалість вегетаційного періоду - 202 дні. Переважають вітри південно-західного напряму. Постійний сніговий покрив встановлюється в грудні і сходить в період з квітня по травень.
Гідрологічна мережа представлена р.Верхній Багончик, р.Нижній Багончик, р.Войтул.
Основний тип природної рослинності цієї території – ліси (4105,8 га), у складі яких мають досить значну перевагу (90,5%) вічнозелені хвойні породи дерев. Лісистість території – 93,2%. За лісогосподарським районуванням ліси відносяться до гірськокарпатського округу; району – високогірного з ялицево-смерековими і чисто смерековими лісами.
Територія відноситься до природно-заповідного фонду і поділена на 4 функціональні зони, де найбільше лісів (99,3%) знаходиться у зоні регульованої рекреації, 0,1% – в зоні стаціонарної рекреації та 0,6% – в заповідній зоні.
Більша частина лісів (52,9%) – природного походження.
Головною лісоутворюючою породою є смерека, котра за поширеністю має досить значну перевагу - 85,0%. Невеликі площі тут займають бук лісовий – 8,0% та ялиця біла – 6,0%. Інші деревні породи займають невеликі площі: береза повисла – 0,5%, вільха сіра – 1,0%, сосна звичайна – близько 0,5%.
Вертикальна поясність лісів тут сформована наступними смугами:
1) буково-ялицево-смерекових лісів (750-1050 м н.р.м.), велика масивна смуга яких простягається з північної сторони відділення вздовж р.Войтул з її численними притоками та зі східних схилів г.Осередок охоплюючи низини р. Гаврилець та р.Форещанка до ур.Завоєла. Основні типи лісу - волога буково-ялицева смеречина (середній запас деревини – 960,5 м3/га; середній приріст 8,2 м3/га) та волога буково-ялицева сусмеречина (середній запас деревини – 805,5 м3/га; середній приріст - 6,9 м3/га);
2) ялицево-смерекових лісів (750-800 м н.р.м.), невелика смуга яких знаходиться на лівому березі р.Прут. Переважаючий тип лісу – волога ялицева сусмеречина (середній запас деревини – 570,0 м3/га; середній приріст деревини – 5,5 м3/га);
3) чистих сіровільхових лісів (870 м н.р.м.), невелика смуга – у гирлі р.Форещанка. Основний тип лісу – сирий чистий сіровільховий сугруд;
4) чистих смерекових лісів (950-1200 м н.р.м.), велика смуга яких простягається від північно-східних схилів г.Кичера до верхових боліт ур.Рудяк та продовжується на північних та північно-східних схилах вздовж р. Гаврилець. Основні типи лісу – волога сусмеречина; сира сусмеречина; вологий смерековий субір; сирий смерековий субір; сирий смереково-сосновий бір (журавлиновий). Для сугрудів – (середній запас деревини – 480,0 м3/га; середній приріст – 4,5 м3/га). Для суборів – (середній запас деревини – 143,9 м3/га; середній приріст – 1,0 м3/га).
Сучасна вікова структура цих лісів має такий вигляд: молодняки – 11,53%; середньовікові – 86,39%; пристигаючі – 0,95%; стиглі і перестійні – 1,13%.
Територія відділення охоплює надзвичайно цінні з ландшафтно-екологічної, ботанічної, зоогеографічної та природоохоронної точок зору гірські екосистеми Ворохтяно-Путильського низькогір’я.
Флора відділення багата на рідкісні ендемічні види. Тут виявлені види, що занесені до Червоної Книги України: журавлина дрібноплідна, арніка гірська, лілія лісова, пізньоцвіт осінній, білоцвіт весняний, шафран Гейфеля, любка дволиста. Серед фонових видів рослин тут зустріаються: фіалка відхилена, брусниця, суниця лісова, чебрець український, вороняче око звичайне.
Багата також і реліктова фауна. Тут зустрічаються види, які занесені до Червоної книги України: тритон карпатський, тритон гірський, саламандра плямиста, сова довгохвоста, золотомушка червоноголова, нориця водяна мала, горностай, видра річкова, рись звичайна, ведмідь бурий, веснянка велика, кордулегастер кільчастий, махаон, веснянка велика, ведмедиця-хазяйка, стрічкарка блакитна, форель струмкова, білоспинний дятел, трипалий дятел, горіхівка, білка карпатська, олень карпатський, козуля європейська, дика свиня. Для збереження представників тваринного світу працівниками відділення створюються кормові поля та ремізи, розширюються біополями, в зимовий період проводиться підгодівля звірів.
На території Ворохтянського ПОНДВ діє рекреаційна зона відпочинку „Багончик”, відпочинковий комплекс „Світодар”, тому відділення є своєрідним природно-рекреаційним комплексом.
З історико-архітектурної спадщини можна відвідати церкву Різдва Пресвятої Богородиці (1615 р).
Специфічні лікувальні властивості повітря Ворохтянської улоговини сприятливі для лікування легеневих захворювань. В урочищі „Войтул” знаходиться лікувальне сірко-водневе джерело.
Основними завданнями відділення є: 1) збереження природних комплексів; 2) створення умов для відпочинку; 3) пропаганда природоохоронних знань; 4) ведення наукових досліджень по вивченню природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання території.