Волонтери Корпусу Миру США в Україні Деніс та Джон Капеллі, котрі працюють в яремчанській громаді за проектом "Розвиток громад", мали можливість ознайомитися з особливостями гуцульської сакральної архітектури та гуцульськими звичаями та традиціями, відвідавши етнопізнавальний маршрут "Гуцульщина сакральна" та Музей звичаєвої символіки Гуцульщини.

Етномаршрут "Гуцульщина сакральна" знайомить відвідувачів з духовною скарбницею Яремчанщини. Маршрут включає відвідування дерев’яних церков, так званої гуцульської школи народного будівництва та інших визначних духовних пам’яток, які приваблюють туристів своєю автентикою та молитовним духом.

Дерев'яна церква є своєрідним феноменом самобутньої гуцульської культури. Сьогодні вона викликає велике зацікавлення серед туристів з різних куточків світу. Гуцульське сакральне будівництво втілює вікову віру гуцулів, позначену досвідом предків та історичних подій, а також все багатство людської духовності...

На території Яремчанщини збереглися церкви XVII-XX століть, збудовані у традиційних формах гуцульської школи, для якої характерні хрещаті  в плані одноверхі, інколи триверхі дерев’яні церкви. У них найяскравіше відображені естетичні чуття нашого народу, його світосприйняття і технічна майстерність.

Кожна з церков має свою цікаву історію та вирізняється окремими архітектурними особливостями. Ці гуцульські церкви є пам'ятками архітектури національного та місцевого значення. Екскурсія по кожному об'єкту розповідає не лише про релігійне життя гуцулів, але й знайомить відвідувача з народними ремеслами, фольклором на Гуцульщині, розкриває видатні постаті цього краю. Варто відзначити, що кожна церква, незважаючи на спільні риси народного будівництва (гуцульська школа), заслуговує окремої уваги та є неповторною.

Екскурсію провела етнолог парку, Наталія Гнатюк, яка допомагала відвідувачам з США побачити красу гуцульських храмів та відчути дух наших предків. Зокрема, волонтери ознайомилися з храмовою архітектурою та внутрішнім інтер’єром церков у Яремчі та Дорі. В церкві Різдва св. Івана Хрестителя (Яремче) вони послухали пізнавальну розповідь про особливості візантійського іконопису та богословіє ікони, яке органічно поєднується з церковним співом. У новозбудованій монастирській церкві св. прор. Іллі (с. Дора) заглибилися в історію монастиря  Студійського уставу Гуцульщині, яка пов’язана з іменами двох подвижників Дорянської обителі – ієрм. Мирона (Деренюка) та ієрсхм. Павла (Порфирія Чучмана).

Також гості парку відвідали в Дорі церкву св. Новомучеників українського народу, що є частиною монастиря Згромадження Сестер Милосердя св. Вінкентія, де мали змогу поспілкуватися з сестрами-монахинями, які розповіли про свою візію перебування на гуцульських теренах та катехитичну роботу з місцевими дітьми.

Особливе враження справила екскурсія в музеї ім.митр. Андрея Шептицького, що розташована в цокольному приміщенні церкви Петра і Павла, яка збудована стараннями отця-мітрата та славного місіонера о. Ярослава Свищука. В музеї представлені видатні твори іконопису, живопису та скульптури, створені в різний час талановитими українськими митцями-емігрантами на батьківщині та за її межами.

Музей звичаєвої символіки Гуцульщини знайомить відвідувачів з українською культурою, а також звичаями та традиціями місцевих мешканців – гуцулів. Теоретичною основою для створення Музею звичаєвої символіки Гуцульщини стала книга про український етногенез "Журавлі Праукраїнської землі". Музей розташований в селі Микуличин, котре підпорядковується Яремчанській міській раді. Головна місія музею полягає в тому, щоб довести прадавність українського етносу на основі розвитку його культурних особливостей, зокрема священних символів, виникнення яких почалося 30 тисяч років тому віруванням у Велику Богиню Всесвіту. Це вірування 7 тисячоліть тому змінилося віруванням сонцепоклонників, символіка якого має назву слов'янство. У 998 році Володимир Великий змінив це вірування впровадженням християнства. Щоб перехід на християнські вірування був безболісний, було проведено обряд поховання ідолів слов'янства. Усім цим змінам вірувань в українській сакральній історії присвячені 3 зали музею. У цих залах демонструються матеріальні носії символіки, яка демонструє історію цих вірувань.

Головна місія музею – це довести прадавність розвитку української культури фактами існування сакральної символіки, котра виникла в порядку обслуговування давніх вірувань на українській землі у сучасних видах ужиткового мистецтва: вишивці, різьбі, писанкарстві, мосяжництві та фольклорі.

На основі сучасних предметів гуцульського вжитку, в яких збереглися творчі традиції, експонати музею демонструюють пізнавальні можливості формування переконань про творчу спадкоємність нашого народу.

Сподіваємося, що пізнавальна мандрівка етномаршрутом "Гуцульщина сакральна" та відвідування Музею звичаєвої символіки Гуцульщини стане джерелом пізнання для іноземців надзвичайно багатого духовного та культурного світу гуцулів.