(площа 2049 га)
Високогірне природоохоронне науково-дослідне відділення розташоване в південній частині парку на берегах р. Погорілець (ліва притока р. Чорний Черемош) в околицях с. Шибени Верховинського району.
Найвищими вершинами на цій території є: г. Піп Іван (2020 м н.р.м), г. Шурин (1772 м н.р.м).
Клімат – помірно-континентальний зі значною середньорічною кількістю опадів (944 мм). Середньорічна температура повітря коливається в межах від 5,1 до 7,2о С. Тривалість вегетаційного періоду – 190 днів. Переважають вітри південно-західного напряму. Постійний сніговий покрив встановлюється в грудні і сходить в період з квітня по травень.
Гідрологічна мережа представлена р. Погорілець (від витоку до гирла з численними дрібними притоками). Особливо приваблюючим є високогірне озеро Марічейка, яке знаходиться на висоті 1510 м н. р. м, площа водного дзеркала – понад 1 га, глибина – 0,8 м, вода прісна і завжди холодна бо живлять озеро підземні потужні джерела. Озеро має льодовикове походження, розташоване в льодовиковому карі плейстоценового зледеніння.
Основний тип природної рослинності цієї території – ліси (1558,1 га), у складі яких мають досить значну перевагу (95,5%) вічнозелені хвойні породи дерев та чагарників. Лісистість території – 76,1%. За лісогосподарським районуванням ліси відноситься до гірськокарпатського округу; району – високогірного з ялицево-смерековими і чисто смерековими лісами.
Територія відноситься до природно-заповідного фонду і поділена на 4 функціональні зони, де найбільше лісів (83,5%) знаходиться у заповідній зоні, 16,5% – в зоні регульованої рекреації.
Більша частина лісів (73,0%) - природного походження.
Головною лісоутворюючою породою є смерека, котра за поширеністю деревних порід має значну перевагу – 65,0%. Значну площу також тут займає сосна гірська – 30,0%. Невеликі площі тут займають вільха сіра – 2,0%; вільха зелена – 2,0%. Інші деревні породи займають незначні площі: – ялиця біла – 0,5% та береза повисла – 0,5%.
Вертикальна поясність лісів тут сформована наступними смугами:
1) чистих сіровільхових лісів (730-780 м н.р.м.), вузька суцільна смуга простягається вздовж р.Погорілець майже до південно-західних схилів г.Стайки. Основний тип лісу – сирий чистий сіровільховий сугруд;
2) буково-ялицево-смерекових лісів (790-950 м н.р.м.), вузька смуга яких простягається з південної сторони відділення поблизу гирла р.Погорілець та вздовж її лівого берега в північному напрямку до південно-західних схилів г.Стайки. Основний тип лісу – волога буково-ялицева сусмеречина (середній запас деревини – 750,25 м3/га; середній приріст – 5,3 м3/га);
3) чистих смерекових лісів (900-1450 м н.р.м.), широка масивна смуга яких простягається зі східних та південно-східних схилів ур.Великий Погорілець (схили г.Піп Іван), охоплюючи північно-східні схили г.Шурин, і доходить майже до верхів’їв р.Погорілець. Основні типи лісу – волога сусмеречина; сира сусмеречина; свіжий смерековий субір; вологий смерековий субір; сирий смерековий субір. Для сугрудів – (середній запас деревини – 345,0 м3/га; середній приріст – 3,9 м3/га). Для суборів – (середній запас деревини – 175,0 м3/га; середній приріст – 1,9 м3/га);
4) субальпійська смуга гірськососнового криволісся (1450-1650 м н.р.м.), що вкрита непрохідними заростями сосни гірської, широка смуга яких охоплює верхів’я р.Погорілець та східні схили г.Піп Іван, окрема – на північних схилах г.Шурин поблизу полонини Веснарка;
5) альпійська смуга (1650-2020 м н.р.м.), що вкрита трав’яними альпійськими луками високогірної вершини г. Піп Іван.
Сучасна вікова структура лісів має такий вигляд: молодняки – 8,81%; середньовікові – 85,17%; пристигаючі – 2,63%; стиглі і перестійні – 3,39%.
Територія відділення охоплює надзвичайно цінні з ландшафтно-екологічної, ботанічної, зоогеографічної та природоохоронної точок зору гірські екосистеми Чорногори.
Флора відділення багата на рідкісні ендемічні види. Тут зростає біля 400 видів вищих судинних рослин, багато видів занесені до Червоної Книги України: арніка гірська, астранція велика, булатка червона, пізньоцвіт осінній, шафран Гейфелів, пальчатокорінник плямистий, пальчатокорінник травневий, коручка пурпурова, билинець комарниковий, білоцвіт весняний, лілія лісова, зозулині сльози яйцелисті, скополія карніолійська, лунарія оживаюча, плаун колючий, зозулинець обпалений, любка дволиста, траунштейнера куляста, плаун колючий, баранець звичайний, цибуля ведмежа. Особлива цікава флора біля озера Марічейка, де зустрічається такий рідкісний вид, як журавлина дрібноплідна.
Багата також і фауна: тритон карпатський, тритон гірський, саламандра плямиста, кутора мала, нориця водяна мала (повх), горностай, борсук, видра річкова, кабан дикий, олень благородний, кіт лісовий, рись, ведмідь бурий. Багатий світ птахів: орел-беркут, глухар, сокіл-сапсан, сойка, кам’яний дрізд строкатий, сич волохатий, дятел, підорлик малий.
Ще одним цікавим об′єктом на території відділення є залишки метеоастрономічної обсерваторії на вершині гори Піп Іван, яка була збудована в 1938 р.
Для послуг відвідувачів діють маршрути: „Погорілець-Шешурська-оз.Марічейка”, „Шибене-Погорілець-Гропинець-г. Піп-Іван-озМарічейка-ур.Погорілець”.
Основними завданнями відділення є: 1) збереження природних комплексів; 2) створення умов для відпочинку; 3) пропаганда природоохоронних знань; 4) ведення наукових досліджень по вивченню природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання території.