LOGOGlobal top100 badge

images/panorama/pan1_5.jpg
images/panorama/pan1_3.jpg
images/panorama/pan1_2.jpg
images/panorama/pan1_1.jpg
images/panorama/pan1_4.jpg

(площа 5570 га)

Говерлянське природоохоронне науково-дослідне відділення розташоване в південно-західній частині парку у верхів’ях р. Прут в околицях смт. Ворохта.

Найвищими вершинами на цій території є: г.Говерла (2061 м н.р.м.) - найвища вершина Українських Карпат; г. Туркул (1933 м н.р.м.); г. Брескул (1911 м н.р.м.); г. Шпиці (1863 м н.р.м.); г. Данциж (1855 м н.р.м.); г. Гомул (1788 м н.р.м.); г. Пожижевська (1822 м н.р.м.); г. Велика Кознєска (1573 м н.р.м.); г. Велика Маришевська (1536 м н.р.м.); г. Кукул (1539 м н.р.м.).

Клімат – помірно-континентальний зі значною середньорічною кількістю опадів (944 мм). Середньорічна температура повітря становить +4,30С. Тривалість вегетаційного періоду - 195 днів. Переважають вітри південно-західного напряму. Постійний сніговий покрив встановлюється в листопаді і сходить в період з травня по червень.

Гідрологічна мережа представлена р. Прут, котра бере початок біля підніжжя Говерли та, витікаючи декількома струмками, утворює водоспад Гук; та її притоками – р. Кукол; р. Фовресок; р. Фоврещина; р. Цибульник; р. Несамовитий; р.Гомулець; р. Маришевська; р. Озірний.

Біля підніжжя г. Туркул, на висоті 1750 метрів знаходиться найвисокогірніше озеро Карпатського НПП – Несамовите.

Основний тип природної рослинності цієї території – ліси (4532,2 га), у складі яких мають досить значну перевагу (89,0%) вічнозелені хвойні породи дерев та чагарників. Лісистість території – 81,4%. За лісогосподарським районуванням ліси відносяться до гірськокарпатського округу; району – високогірного з ялицево-смерековими і чисто смерековими лісами.

Територія відноситься до природно-заповідного фонду і поділена на 4 функціональні зони, де найбільше лісів (77,8%) знаходиться у заповідній зоні, 21,7% – в зоні регульованої рекреації, 0,48% – в зоні стаціонарної рекреації та 0,02% – в господарській зоні.

Більша частина лісів (57,5%) – природного походження.

Головною лісоутворюючою породою є смерека, котра за поширеністю має значну перевагу – 64,0%. Дещо меншу площу займає сосна гірська – 16%. Невеликі площі тут займають: бук лісовий – 4,0%, ялиця біла – 9,0%, явір – 3,0% та вільха зелена – 3,0%. Інші деревні породи займають зовсім незначні площі: береза повисла – 0,5%, вільха сіра – 0,5%, сосна звичайна – близько 0,5%, ільм гірський – 0,005%

.

Вертикальна поясність лісів тут сформована наступними зональними смугами:

1) буково-ялицевих з домішкою смереки лісів (900-950 м н.р.м.), невелика суцільна смуга яких – на західних схилах ур.Озірний та на північно-східних схилах вздовж лівого берега р. Прут поблизу ур. Бабина Яма. Основний тип лісу – волога смереково-букова суяличина (середній запас деревини – 920 м3/га; середній приріст – 8,5 м3/га);

2) буково-ялицево-смерекових лісів (950-1050 м н.р.м.), широка смуга яких простягається з північно-східних схилів ур. Криве Хеде до гирла р. Маришевська та окрема – на північно-західних схилах вздовж правого берега р.Прут в ур. Озірний. Основний тип лісу – волога буково-ялицева сусмеречина (середній запас деревини – 805,5 м3/га; середній приріст – 6,9 м3/га);

3) чистих смерекових лісів (1050-1450 м н.р.м), широка смуга яких простягається з північних схилів г.Велика Кознеска в верхів’ях приток р.Фовресок до північно-східних схилів г.Велика Маришевська та окрема – з північно-східних схилів ур.Заросляк до північних та північно-східних схилів г.Гомул. Основний тип лісу – волога сусмеречина (середній запас деревини – 345,0 м3/га; середній приріст – 3,9 м3/га);

4) субальпійська смуга гірськососнового криволісся (1450-1750 м н.р.м), що вкрита непрохідними заростями сосни гірської, суцільна смуга яких простягається зі східних схилів полонини Данциж до північно-східних схилів полонини Гомул, окрема - на південно-східному схилі полонин Заросляк та Пожижевська. Основний тип лісу – вологий гірськососновий субір;

5) альпійська смуга (1750-2061 м н.р.м), що вкрита трав’яними та напівчагарниковими альпійськими луками високогірних вершин г. Говерла, г. Брескул, г. Туркул, г. Шпиці.

Сучасна вікова структура лісів має такий вигляд: молодняки – 5,8%; середньовікові – 76,85%; пристигаючі – 0,75%; стиглі і перестійні – 16,6%.

Територія відділення охоплює надзвичайно цінні з ландшафтно-екологічної, ботанічної, зоогеографічної та природоохоронної точок зору гірські екосистеми. Тут зосереджена велика кількість ендемічних видів і підвидів рослин.

Флора відділення багата на рідкісні ендемічні види, котра налічує біля 450 видів судинних рослин, з яких 61 вид занесений до Червоної книги України: рододендрон східнокарпатський, родіола рожева, арніка гірська, цибуля ведмежа, дзвоники карпатські, тирлич жовтий і карпатський, астранція велика, булатка червона, пізньоцвіт осінній, шафран Гейфеля, пальчатокорінник плямистий та травневий, коручка пурпурова, билинець комарниковий, білоцвіт весняний, лунарія оживаюча, плаун колючий, зозулинець обпалений, любка дволиста, траунштейнера куляста, баранець звичайний.

Разом з ендеміками флори багата також і фауна: олень благородний, козуля європейська, дикий кабан, лисиця, ведмідь бурий, тритон карпатський і гірський, саламандра плямиста, рись звичайна, нориця снігова, кутора мала. Різноманітний також і світ птахів: беркут, сова довгохвоста, дрозди (кам’яний і строкатий), беркут, сокіл-сапсан, пугач, сич волохатий, сова довгохвоста.

На території відділення розташовано дві зони відпочинку: «Тирлич», яка розміщена на березі р. Прут біля форельного господарства Ворохтянського держлісгоспу, та «Говерла» розміщена біля контори відділення.

В рекреаційному відношенні цікавими є маршрути: „На гору Говерла”, „На оз.Несамовите”; зони відпочинку „Говерла” і „Заросляк”.

Основними завданнями відділення є: 1) збереження природних комплексів; 2) створення умов для відпочинку; 3) пропаганда природоохоронних знань; 4) ведення наукових досліджень по вивченню природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання території.