В  рамках акції "Первоцвіт – 2016" працівниками Карпатського національного природного парку на місцевому ринку розповсюджувалися агітаційні листівки із закликами не зривати й не продавати первоцвіти.

Варто пояснити, за кого і чому ми щороку боремося.  "Головні герої" цієї акції – рослини з ранніми термінами цвітіння, які називаються в народі «першоцвітами». Інформацію про необхідність збереження рідкісних видів, особливо весняноквітнучих, часто публікують в пресі, обговорюють на телебаченні. Багато хто чув, що ці рослини знаходяться під загрозою зникнення, занесені до Червоної книги України. Звичайно, не усі знають червонокнижні види первоцвітів "в обличчя", не розрізняють їх, плутають назви. Але навіть, коли знають, щиро дивуються, почувши про те, що, наприклад, давно знайомий підсніжник, що масово росте біля річки чи потічка, і з дитинства збирається на букети, є видом, що вимирає. Ми часто чуємо так звані  "міфи" щодо первоцвітів, які озвучують люди, тому хотілося б пояснити їх реальну наукову основу.

Міф 1. Біля мого села (поля, городу…) цих першоцвітів дуже багато".

Реальність. Це необ'єктивно. Оцінка чисельності виду здійснюється в межах всього ареалу зростання.  І це конкретне місце може бути єдиним таким багаточисельним. До того ж, існує поняття вікової структури популяції і, оцінивши її характеристики, ми, іноді, можемо довідатися, що популяція старіє і вироджується.

Міф 2.Первоцвіти краще цвітуть, якщо їх квітки обривати, тому це корисно для рослини.

Реальність. Звичайно, деякі види після обривання квіток повторюють цвітіння, але це аномальна і травмуюча ситуація для рослини. Адже при цьому витрачається додаткова енергія, в результаті на процес додаткового цвітіння та достигання насіння сил рослини може вже не вистачити. Таким чином, рослина не здійснить свою основну місію – відтворення в потомстві – і це порушить виживання популяції вцілому.

Міф 3. Я зриваю маленький букетик, а не всю галявину.

Реальність. Цей міф розвінчується елементарною математикою, яка просумує всі зірвані букетики. Адже так міркують усі браконьєри – і великооптові, і малі, а Червона книга поповнюється новими страшними сторінками, а природоохоронний статус виду непомітно змінюється від просто «рідкісного» до «зникаючого».

Тому підсумуємо, чому ж не варто рвати першоцвіти:

-   Первоцвіти ще мають назву ефемероїди (грец. «ephemeros» – одноденний) через короткий період цвітіння (рослини швидко проходять всі етапи вегетації, допоки їх місцезростання ще не затінені листям деревних порід). Букети з підсніжників, білоцвітів, примул, пролісків швидко в'януть, тому швидко втрачають красу по дорозі з лісу додому.

-   Ранньоквітучі рослини, незважаючи на їх здатність цвісти під снігом, мають складний і довгий цикл розвитку. Багато з них, розмножені з насіння,  вперше зацвітають тільки через 7-15 років (!).

-       Первоцвіти – ті, що занесені до Червоної книги, і ті, що не занесені – важлива складова біосистеми.

-   Кожна зірвана квітка – це десятки насінин, які не стали новою особиною в популяції, яку з часом нестача чисельності приведе до зикнення.

-       І, головне, первоцвіти – це природна окраса нашого краю,  частина його душі.

Рідкісні рослини, в тому числі, первоцвіти, охороняються Червоною Книгою та Законами України («Про рослинний світ”, „Про охорону навколишнього природного середовища”, „Про Червону Книгу України”).

Але ні законодавчі акти, ні влада, ні представники закону не можуть побороти хижацьке винищення первоцвітів. Акції, агітації не діють – на ринках з букетиками безкарно знову стоять злочинці. Єдиний вихід – повна громадська зневага «бізнесменів» від первоцвітів, всіх  – починаючи від первинних заготівельників, перевізників до кінцевих продавців.

Коли в нашому суспільстві продавати-купляти підсніжники, білоцвіти, шафрани, цикламени стане ганебно, грішно, стидно, тоді з’явиться шанс, що через кілька десятків років ці квіти ще житимуть не тільки на сторінках Червоної книги.